067-453-16-11
044-457-67-55
073-457-67-55


by Transposh - translation plugin for wordpress

Вікова макулярна дегенерація

an old lady str 51c7317d-12de-41c6-85e6-cf1a5f825e26

Лютий в усьому світі визнано місяцем обізнаності з віковою макулярною дегенерацією

(Age Related Macular Degeneration Awareness Month)

Вікова макулярна дегенерація (ВМД) – це хронічне прогресуюче захворювання, яке проявляється  ураженням важливої частини сітківки ока – макули.  Макула — це невелика зона в центрі сітківки з максимальною концентрацією світлочутливих клітин, яка відповідає за високу якість центрального зору. ВМД призводить до втрати центрального зору, тому пацієнт не розрізняє деталі предметів ні здалеку, ні зблизька. Водночас периферійний (боковий) зір збережений.

            Поширеність  та прогресування ВМД зростають з віком пацієнта. Це захворювання є найчастішою причиною зниження зору у людей похилого віку та істотно впливає на якість їхнього життя.

Існують дві форми ВМД:

  • суха (неексудативна, атрофічна);
  • волога (ексудативна, неоваскулярна).

У більшості пацієнтів із діагностованою ВМД виявляють саме суху форму захворювання. Вона характеризується патологічними дегенеративними змінами (наявністю друз) в сітківці та судинній оболонці ока в задньому полюсі внаслідок або атрофії, або відшарування пігментного епітелію сітківки.

Раніше вважалося, що друзи — це накопичення продуктів метаболізму із субретинальних тканин (тканин, які знаходяться під сітківкою), але тепер дані досліджень свідчать про те, що їх накопичення пов’язане із запаленням у субретинальному просторі. Ці позаклітинні відкладення складаються з різних речовин, включаючи вітронектин та білковий матеріал. Продукти оксидативного стресу зумовлюють розвиток хронічного уповільненого запального процесу у хворих на ВМД.

В основі розвитку ексудативної ВМД лежить утворення патологічних неоваскулярних  (тобто тих, які мають новоутворені судини) хоріоїдальних мембран під сітківкою.

Пігментний епітелій сітківки є метаболічно активним шаром, який підтримує функцію фоторецепторів сітківки. Утворення друз є ознакою не лише дисфункції пігментного епітелію, але й втрати фоторецепторів. Руйнування шарів сітківки  та підвищення рівня факторів росту ендотелію судин (VEGF) провокують проростання  аномальних судин під  сітківкою. Підвищена проникність судин призводить до просочування плазми під сітківку. Кінцева стадія ексудативної ВМД — це утворення дископодібного рубця в макулі, що загрожує незворотною втратою центрального зору

Фактори ризику прогресії вікової макулярної дегенерації:

  1. Вік. ВМД завичай уражує людей віком від 50 років.
  2. Куріння. Існує  пряма залежність між розвитком пізньої стадії ВМД  і кількістю сигарет, які викурює людина. Припинення куріння призводить до стабілізації процесу. За даними останніх досліджень – ризик розвитку ВМД збільшується у курців, які застосовують комбінацію електронних та звичайних сигарет.
  3. Надмірна маса тіла. Індекс маси тіла >30 не лише підвищує ризик розвитку хвороби, а й зумовлює її прогресування.
  4. Підвищена інсоляція. Дослідження виявили, що пацієнти, котрі користуються сонцезахисними окулярам мають менші ризики захворіти на ВМД.

 

Діагностика вікової макулярної дегенерації:

  1. Тест Амслера. Найпростіший тест для самоконтролю. Являє собою аркуш в клітинку з фіксаційною точкою посередині. Використовується для визначення суб’єктивних змін у центральному полі зору. При наявності змін в макулі квадратики можуть бути спотворені або з’являються темні ділянки.
  2. Оптична когерентна томографія (ОКТ). ОКТ є золотим стандартом у діагностиці ВМД. Це неінвазивне обстеження, використовуючи яке можна оцінити структуру сітківки. ОКТ визначає архітектуру сітківки, що неможливо з жодною іншою технологією візуалізації.
  3. ОКТ-ангіографія — це новий метод візуалізації, який використовується для неінвазивної оцінки судин сітківки без внутрішньовенного введення барвника.
  4. Флуоресцентна ангіографія. Рекомендується, якщо огляд очного дна (офтальмоскопія) або ОКТ передбачають наявність хоріоїдальної неоваскуляризації. Потребує введення барвника.
  5. Огляд очного дна лікарем-офтальмологом.

 

Лікування вікової макулярної дегенерації

Всім пацієнтам із ВМД рекомендується:

  • кинути палити;
  • дотримуватися збалансованої дієти, багатої на фрукти, овочі та рибу, з достатнім вмістом омега-3 жирних кислот.

На сьогодні не існує препаратів для лікування сухої ВДМ, тому важлива профілактика цього захворювання. Пацієнти із сухою ВМД ранньої стадії повинні вживати достатню кількість антиоксидантів, включаючи вітамін A, вітамін E, цинк та лютеїн.

Варіанти лікування вологої ВМД  включають:

  • інтравітреальне введення   препаратів – інгібіторів фактора росту ендотелію судин  (anti-VEGF — anti-vascular endothelial growth factor);
  • лазерну фотокоагуляцію сітківки.

Вибір тактики лікування залежить від стадії хвороби.

 

Профілактика вікової макулярної дегенерації

Збалансоване та багате на антиоксиданти харчування — вітаміни С та Е, лютеїн та зеаксантин, цинк, β-каротин та омега-3 жирні кислоти — знижує ризик розвитку ВМД. Оскільки куріння є одним із основних факторів ризику захворювання, курцям слід кинути палити, особливо якщо у них вже виявлено перші ознаки ВМД. Дуже важливо регулярно проходити офтальмологічне обстеження людям похилого віку або за наявності будь-яких факторів ризику, пов’язаних із ВМД.

 

Матеріал підготований за сприяння провідного лікаря Медичного центру «Лабораторія біомедичної сенсорики та корекції зору «ОКО-ПЛЮС»

Панасенко Галини Михайлівни

оптометрія 1 фото

Всесвітня рада з оптометрії, Всесвітня організація охорони здоров’я та близько 75 організацій з оптометрії з понад 40 країн прийняли таке визначення, яке буде використовуватися для опису оптометрії та оптометриста.

Оптометрія – це автономна, освітня та регульована (ліцензована/зареєстрована) медична професія, а оптометристи – це лікарі первинної медичної допомоги, які надають комплексний догляд за очима та зором, що включає рефракцію та дозування, виявлення/діагностику та лікування захворювань очей і реабілітація стану зорової системи.

Коли з’явились перші окуляри?

Історію оптометрії можна простежити від ранніх досліджень оптики та досліджень формування зображення оком. Витоки оптики (оптика, як викладають на базовому курсі фізики) сягають кількох тисяч років, оскільки докази існування лінз в прадавні часи були знайдені на території сучасних Греції та Нідерландів.

Коли були виготовлені перші окуляри, невідомо. Британський вчений та історик сер Джозеф Нідхем у своїй книзі «Наука та цивілізація в Китаї» повідомив, що найдавніші згадки про окуляри містяться в статуті Венеціанської гільдії близько 1300 року. Він припустив, що випадкові заяви про те, що окуляри були винайдені в Китаї, могли походити зі статті німецько-американського антрополога Бертольда Лауфера. За Нідхемом, документ Лауфера мав багато невідповідностей, а посилання в документі, використаному Лауфером, були не в оригінальних копіях, а додані під час династії Мін. Ранні китайські джерела згадують, що окуляри були імпортовані.

оптометрія 2ге фото

Дослідження, проведені Девідом А. Госсом у Сполучених Штатах, показують, що вони, можливо, виникли в кінці 13 століття в Італії, як зазначено в рукописі 1305 року, де чернець з Пізи на ім’я Рівалто заявив: «Ще не минуло 20 років, як було відкрито мистецтво виготовлення окулярів». Окуляри почали виготовляти в Італії, Німеччині та Нідерландах з 1300 року. Нідхем стверджував, що окуляри вперше були виготовлені невдовзі після 1286 року.

У 1907 році Лауфер висловив у своїй  «Історії окулярів»  «думку про те, що окуляри виникли в Індії, є найбільш вірогідним і що окуляри повинні були бути відомі в Індії раніше, ніж у Європі». Однак, як уже згадувалося, Джозеф Нідхем показав, що посилань, на які посилався Лауфер, не було в старіших  версіях документа, який використовував Лауфер, залишаючи його твердження безпідставними.

Беніто Даса де Вальдес опублікував першу повну книгу про оптику в 1623 році, де згадував про використання та підгонку окулярів. У 1692 році Вільям Моліне написав книгу про оптику та лінзи, де виклав свої ідеї щодо короткозорості та проблем, пов’язаних із зором зблизька. Вчені Клавдій Птолемей і Йоганн Кеплер також зробили свій внесок у створення оптометрії. Кеплер відкрив, як сітківка ока створює зір. З 1773 до приблизно 1829 року Томас Янг відкрив астигматизм, і саме Джордж Бідделл Ейрі розробив окуляри для вирішення цієї проблеми, які включали сферично-циліндричну лінзу.

Хоча термін «оптометр» з’явився в книзі шотландського лікаря Вільяма Портерфілда «Трактат про око: спосіб і явища зору» 1759 року, лише на початку двадцятого століття в Сполучених Штатах і Австралії термін «оптометрія» почали використовувати для визначення характеристики  професії. Однак на початку двадцять першого століття він став міжнародно прийнятим і позначав різницю між оптиками, що продають оптичні товари та оптометристами, які досліджують та корегують аномалії зору.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.

Статті

blank

Будова ока

Людина бачить не очима, а за допомогою очей, звідки інформація передається через зоровий нерв, хіазм, зорові тракти в певні області

Читати більше »

Захворювання

Глаукома

Лікар сказав, що у вас глаукома. Що далі? Що таке глаукома? Глаукома – це хронічне прогресуюче захворювання очей. Глаукома проявляється

Читати більше »

Астигматизм

Астигматизм – це досить поширена патологія рефракції ока, пов’язана з неправильною формою рогівки або кришталика. Буквальний переклад назви цієї хвороби

Читати більше »

Косоокість

Косоокість або страбізм (грец. strabismos, від strabos – криво, косо) – це втрата біполярного зору. Косоокість фактично є відхиленням зорової

Читати більше »

Кон’юнктивіт

Кон’юнктивіт – захворювання очей, викликане запаленням тонкого прозорого шару клітин, що захищають рогівку. Вона ще називається кон’юктива. Звідси пішла і

Читати більше »

Амбліопія

Амбліопія (від дав.-гр. ἀμβλύς — тупий (негострий), ослаблений і ὀπός род. відм. ὄψ — око) або «ліниве око» — ослаблення

Читати більше »
Прокрутити вгору